Згідно з маловідомим тлумаченням, назва «Стрий» безпосередньо пов’язана з озелененням. Коли навесні зазеленіє ліс першим листям, говорили «стрий бороду розпустив». Так склалося, що наше місто ніби і справді загорнуте у зелені шати. Вже традиційно найстарішим міським парком вважають колишній гай «Вільшина», що постав поруч зруйнованого замку, терен якого передано місту 3 вересня 1791 року. Втім лише у 1830-х роках окружний староста(крайсгауптман) Леопольд Краттер заклав там парк, який спершу й називали «Краттерівка».[i]4 червня 1862 року у парку урочисто відкрито пам’ятник загиблим воїнам 9 піхотного полку  роботи Ципріяна Годебського.[ii] Регуляція міської забудови, що проводилася  після пожежі, змусила магістрат замислитись над облаштуванням «Вільшини». 6 травня 1894 року на спільну нараду до Стрия запросили інспектора міських парків зі Львова Арнольда Рьорінга. Від ради міста були присутні Філіп Фрухтман, Олександр Стояловський, Томаш Красінський, Владислав Позлєпський, Генрік Ліндер і Карел Гекк. 3 липня Рьорінг, який мав чималий досвід у царині садово-паркового господарства, зокрема брав участь у проектуванні багатьох львівських парків, запропонував свій проект бургомістрові Людвикові Гьотінгеру. До кінця року створено комісію з облаштування міського парку під керівництвом Олександра Стояловського(до слова, на карті міжвоєнного Стрия знаходимо сквер названий його іменем). Попередньо потрібно було зрізати старі дерева, головним чином вільхи. У березні 1896 року 100 стосів вільхових дров магістрат продав за 316 злотих. Вируб старих дерев продовжували і наступні два роки. Врешті 8 листопада 1898 року на засіданні так званої Вільшинської комісії у присутності Стояловського, Фрухтмана, професора Галагарди, кс. Людвика Оллендера і Генріка Ліндера ухвалено:

1) Приступити до реконструкції «Вільшини» як міського парку згідно з  планом  Рьорінга; 2) виконання робіт доручити міському лісничому Генріку Ліндерові під наглядом комісії; 3) закликати п. Ліндера, щоб приступив до розмітки  проектованих доріг і стежок у «Вільшині», а опісля запросив комісію, щоб визначити, де садити кущі і дерева; 4) закликати магістрат, щоб порозумівся з орендарями сіножатей у парку на час його реконструкції.[iii] Мало не щотижня, як свідчать місцеві видання кінця 90-х років у «Вільшині» відбувалися фестини чи інші розважальні заходи. Між війнами парк набув привабливого вигляду, у затінку вільх і сосен вздовж квітучих алей розмістили ковані лавки. Тут відпочивала різношерста міська публіка, діяв ресторан, танцювальний майданчик, павільйон з живою музикою. Номінальна вартість парків міста у 1934 році визначена у сумі 530 тисяч злотих.[iv]

З 8 жовтня 1984 року парк ім. Т. Г. Шевченка площею 20 га став пам’яткою садово-паркового мистецтва.

[i] Kurier Stryjski, 1895, nr.20, s.4;

[ii] Закусов М. Б., Кравець О. З. Слідами музейних збірок. Нариси історії товариства «Верховина». – Стрий: Видавничий дім «Укрпол», 2014. – С.57-62;

[iii] Держархів Львівської обл., ф.1060, оп.1, спр.74, арк.38;

[iv] Там само. Ф.1059, оп.1, спр.504;