Костьол


IMG_0011

Перша звістка про костьол у Стрию(ecclisiararum parochialiumin Stryg) зустрічається у вступній частині до вироку любельського

архідиякона Яна у справі суперечки ректора парафії Непорочної Діви Марії Івана Русина та міста Львова за млин на Збоїськах від 29 лютого 1396 року.[i]Наступною документальною згадкою («districtibus Strigensi») став декрет від 24 вересня 1398 року після суперечки галицького архієпископа Бернарда і перемишльського єпископа Еріка Мора  про розмежування територій перемишльської і
львівської дієцезій.[ii]


8 липня 1427 році в Дрогобичі на прохання пробоща Войцеха Володислав Ягайло збільшив існуючу дотацію і надав наділені магдебурзьким правом Ходовичі, тамтешню
корчму(щоправда, в 1570 році вона вже не належала плебанові), десятину з солоду та кожного обмолоту на місцевому млині та снопову десятину зі старих і нових фільварків у старостві побудованих, по одній колоді жита й вівса щорічно на Св. Мартина, а також  вільну корчму в
Угерську, надану  королем раніше[iii] Це надання, доповнене півланом поля, за яке тогочасний плебан Станіслав платив 12 грошів річно Якубові Воїнському, підтверджене 19 вересня 1570 року Сигізмундом
Августом і внесене до облят на варшавському сеймику 1640 року перемишльськими вікаріями, яким у свою чергу  Ян Ольбрахт
13 жовтня 1498 року інкорпорував стрийську парафію на вічні часи. Того ж року Юхно Нагваздан зі Станкова дає стрийському костьолу луку в Нежухові і дім для вікарія, а взамін отримує ділянку біля храму, де задумує поставити хатину доглядачу вівтаря(
altarysta), напевно йдеться про каплицю для якої єпископ Ян з Тарговиськ 1489 року затвердив фундуш. Крім того мали пробощі ґрунт на  передмісті
названий «пробоським».
Ще перед 1478 роком відомий у школі при костьолі  вчитель Мацей. У 1495 році ректором парафіяльної школи був Миколай з Белза. 19 жовтня 1508 року якийсь Войцех з Мостиськ позивав Міхала з Дрогобича кафедрального вікарія перемишльського.
Позов стосувався справ з часу, коли Міхал був ректором парафіяльної школи у Стрию.[iv]Бакалавр
Валентій Фельштин був вчителем у 1595 році. У пізнішій  візитації єпископа Сєраковського, щоправда, читаємо: «є у Стрию добре відреставрована Симоном Бялковським школа, є і вчителі, однак недбалі батьки не хочуть мати вчених дітей».[v]
У візитації Шембековській 1722 року є запис від 1624 року стрийського райці
Григора Мазуркевича і його дружини Дороти про надання щорічно бакалаврові маци жита. Дотичні до школи бакалавр, органіст, кантор і локат отримували також плату за п’ятничну літанію 12 злотих. При костьолі діяли братства Божого тіла і «
Arcybractwo Rozancowe»(з 1611 року відоме як «літературне»).
Згадує візитація  також шпиталь на цвинтарі
біля костьолу без фундації, який з пожертв утримує вісім бабок. У різних ґрунтах на час візитації Сєраковського у 1753 році мав шпиталь 1850 злотих, пожертву від шляхтича Бзжожовського 200 злотих і окремі реальністі Себастьяна Боксича.
Втручатися у справи шпиталю ксьондзові заборонялося. Пожертви надходили і на користь храму. У 1668 році укладено заповіт, за яким пробощ стрийський Войцех Стопський мав отримати 1000 злотих. Передбачено плату доглядачу каплиці Св. Хреста, де були поховані Каковські, Гіацинту Твардовському.

 

   

Фердинанд Бостель припускав, що будівництво костьолу розпочато у 1534 році.[vi] 24 листопада 1530 року в актах перемишльської консисторії згадана угода пробоща і шляхтичів Нарайовських майнового характеру.
На основі домовленості 1578 року,затвердженої Стефаном Баторієм,
стрийського пробоща Станіслава і золотаря Каспера замість корчми пробощ брав від міста 16 злотих. Однак наступник Станіслава кс. Адам Маніціус у 1623 році
їх від міста не отримував. За наданим у Кракові привілеєм Сигізмунда ІІІ від 16 вересня 1595 року тогочасний стрийський плебан перемишльський канонік Матей Вишемірський і його наступники отримували право вирубу у старостинських лісах на опал і будівничі потреби. Десятину у Нежухові  трохи згодом замінено на данину: 40 злотих, фаска масла, копа сирів, кабанчик, бочка пива і 16 фір дров. Через часті пожежі, виливи ріки і ворожі напади дотація костьолу щоразу зменшувалась і виплати часто не надходили. Так з підміських сіл зібрано 100 злотих із передбачених 386-ти. З війтівства стрийського отримано десятини і мечного на суму 30 злотих.
На час проведення візитації Вацлава Сєраковського(1753 рік) брав пробощ з королівських фільварків десятину у розмірі  350 злотих, отримував 8 злотих замість мечного з передміщан, 380 злотих діставалося йому з ланів, також розпоряджався фундушами каплиці. На той час наданої у 1461 року Тарлом Заклікою гривні з міської лазні
не було, бо не існувало вже самої лазні. Мав зате 12 злотих з різничої ятки.
Взамін доходу з корчми в Угерську пробощу належала плата з трьох чвертей поля. Луку в Ходовичах змила ріка. А до каси Колегії перемишльських вікаріїв за ординацією єпископа Сарновського мав сплачувати пробощ 600 злотих щороку. У 1697 році костьол пограбували, суму викрадених цінностей з каплиці Св. Хреста,
де було багато вотивних пожертв,  оцінили у 12 тисяч злотих. Злодіїв так і не знайшли.  
Як свідчить таблиця вмурована після пожежі 1886 року у західну стіну
костьолу, храм відновлювався:

 

Богові найкращому найвеличнішому. Найсвітліший і славетний Христофор з Конєцполя Конєцпольський головний королівський хорунжий, стрийський і т.д. староста для хвали і слави Господа всемогутнього і Найсвятішої Діви Марії та всіх святих тут власними стараннями підвалини заклав і костел відновив Року Божого 1642.
Збереглася епітафія «Лаврентій Войташкович стрийський райця віддав Богу душу під час пошесті 9 серпня 1646 року. Пам’ятку цю йому спорудили засмучені нащадки. Боже, будь милостивий до душі його».
За записами пробощів у парафіальній хроніці, найстарішими були розпочаті кс. Мацеєм Опатовським метрики народжень з 1647 року, кс. Симон Бялковський у 1702 році почав вести записи померших. Всі вони згоріли у пожежі 1827 року.
У 1620 році після пожежі і татарського нападу вперше згадано орган. Нові оздоби костьолу освячував у 1637 році єпископ Ян Замойський. 1689 рік доносить нам ім’я органіста Яна Журавського. За інвентарним описом 1743 року «орган добрий, але забруджений , помальований у червоне на вісім голосів, міхів старих
поклеєних два».[vii]
7 жовтня 1772 році костьол знову горів. Згоріли дах, всі дерев’яні
конструкції, дзвони і годинник. Тимчасово храм перекрито соломою, а стараннями кс. Франциска Рогачевського на його відновлення витрачено 11120 злотих.
У 1787 році, 5 жовтня, у результаті обміну перемишльського єпископа Антонія Голашевського стрийську парафію передано львівській дієцезії. Плебаном у цей час був кс. Станіслав Макушинський. У 1792 році його змінив кс. Мартин Гривачевський,
який керував парафією до 1802 року. Під час візиту львівського архієпископа Андрія Алойзи Анквіча 23 травня 1819 року, як написано у хроніці парафії, миропомазано 800 осіб. Зберігся план храму 1822 року.[viii]
29 серпня 1823 року стрийський костьол відвідує цісар Франциск І.
Пожежа 1827 року знищила 90 будинків, костьол, плебанію і фільварок пробоща.
Після неї костьол перекрито бляхою, відлито нові дзвони і відбудовано
пробоство.
Станом на  1828 рік налічувалось 1763 прихожанина та лише холера 1831 року забрала життя 249 міщан.
Справа відновлення  костьолу припала кс. Янові Мішке(помер 1834 року) і кс. Янові Яворському. За інвентарем 1833
року будівлю храму оцінено у 16 тисяч злотих. Яків Головацький у подорожньому щоденнику 1839 року писав про «старий латинський костьол, червону вежу якого здалеку видно у довколишній рівнині». У 1838 році зробили нові вікна і сходи на
хори, а у 1845 році запрошено малярів Алойзи Рейхана, Мартина Яблонського,
Казимира Родецького для виготовлення десяти нових вівтарних образів. У 1847 –
1852 роках відновлено купол, стіни храму і розпочато будівництво шпиталю.
Загалом капітали костьолу у 1877 році поміщені у грошах, дорогоцінностях і цінних паперах становили 23436 злотих.
Після пожежі 1886 року, що завдала значної шкоди, костьол ґрунтовно
перебудували. Вісім тисяч злотих зібрано Комітетом з допомоги і використано на відбудову храму за проектом Юліана Захаревича(1837—1898).[ix]




Реставрація тривала до 1892 року. Костел розширили до 39 метрів у довжину. До основної нави під зірчастим склепінням шириною 8,7 м. примкнули дві бічні по 3,5 м.  Центральний вівтар прикрасив оцінений у 1000 злотих, чи як тоді почали рахувати 2000 корон, образ «Reginam Regni Poloniae» розмірами 3,9 м на 2,4 м, що представляє Діву Марію в оточенні св. Михаїла, княгині Кінги та св. Станіслава, краківського єпископа.[x]
Його виготовив професор Краківської академії мистецтв Флоріан Станіслав Цинк(1838—1912), головною темою творів якого були легендарні історичні чи релігійні сюжети. Окремого пояснення
потребує постать
Кінги(Кунегунди) (1234—1292) — сучасниці єпископа Станіслава, рідної
сестри дружини князя Лева Констанції.  Найстарша донька угорського короля Бели IV і Марії Ласкарини, дружина краківсько-сандомирського князя Болеслава V Сором'язливого, опікунка вбогих і гірників соляних шахт. По смерті чоловіка вела аскетичне життя у монастирі. Канонізована у 1684 році.

 

Образ коронований архієпископом Болеславом Твардовським  у 1935 році. 8 вересня 1995 року святиня оголошена Санктуарієм Марії Помічниці людських надій. 9 вересня 2001 року кардинал Мар’ян Яворський коронував образ короною посвяченою папою Іваном
Павлом ІІ.
На збереженій до наших днів лотереї бачимо підписи голови комітету з відбудови римо-католицького костьолу барона Зигмунта Ромашкана, секретаря кс. Юзефа Биліни і скарбника  кс. Людвика Оллендера.

 

Переплавлені дзвони обійшлися у 640 корон, а за 200 корон  придбали новий орган фірми «Gebruder Rieger», ор. 426 проспект органа дерев’яний, різьблений, з золоченими профілями та елементами орнаменту. Орган ідеально, як по висоті, так і по ширині, вписується в розміри простінків на хорах і складений з двох трьохосьових сегментів з широким просвітом, відкритим на вікно з західній стіні костьолу, в якому відкривається вітраж. Орган має два мануала по 54 клавіші і
педаль на 27 клавіш. В 16 регістрах органа задіяно 864 труби. Трактури
регістрів, мануалів та педалі — механічні. Два 16-ти футових регістра, сім 8-ми футових, п’ять 4-х футових і дві мікстури лабіальних труб утворюють густе звучання, характерне для костьольних органів. Інструмент розстроєний і звук більше нагадує велику фісгармонію.
Стіни храму стали свідками багатьох подій. До сторіччя з дня смерті Тадеуша Костюшка(1746—1817) і 350-річчя перемоги під Віднем встановлені меморіальні дошки.

 



[i]Acta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z Archiwum tak
zwanego bernardyńskiego we Lwowie. – T.
III-115;
[ii] AGZ-VII-38-41;
[iii] Prochaska A. Historja miasta Stryja. Lwow. 1926.
[iv] Losowska Anna //Дрогобицький краєзнавчий збірник. — Дрогобич:
Коло, 2012. – Вип.16
[v] Prochaska A. Historja miasta Stryja. Lwow. 1926.
[vi] Dla Stryja. – Lwow, 1886. – S.7;
[vii] http://www.organy.lviv.ua/cgibin/index.cgi?12#09
[viii]
ЦДІАЛ України, ф.146, оп.4,
спр.1226, арк.79;
[ix] Rozbudowa kosciola w Stryju // Czasopismo
techniczne. – 1891. – Nr.98
;
[x]
ЦДІАЛ України, ф.146, оп.20,
спр.2280;