Головним
елементом історичної архітектурно-просторової структури давнього Стрия була
ринкова площа. За зразком інших міст магдебурзького права там, окрім яток і будинків, містилася
ратуша — споруда, в якій розміщувались органи  міського самоуправління,  творячи  магістрат. «Ратуша», що походить від
німецького «Rathaus» і  буквально  означає 
будинок  ради, згадана  у 
королівському  локаційному
привілеї від 21 жовтня 1431 року для Тарла Закліки зі Щекаревиць. Зокрема
згадується шротампт у пивниці під ратушею. Тобто право продавати вино і пиво у
цілих бочках.[1]  Про 
перші  ратуші через часті пожежі
не збереглося жодних відомостей. Одну 
з  будівель  ратуші (її, в числі інших,  можна  помітити  на 
карті Фрідріха фон Міга)

 у  спілці 
з  міщанами  і 
бургомістром Адальбертом 
Фалецьким  збудував  староста 
Казимир  Понятовський у 1777 році
головним чином на гроші з пропінації (права виготовляти і  продавати 
алкогольні  напої).  Знаємо, 
що  поряд  з 
ратушею  була  крамниця 
стрийської  церкви  Різдва 
Богородиці,  поки  не 
згоріла  разом  з  нею.[2] 
Про дерев’яну ратушу посеред ринку ще на початку століття
спираючись на спогади старожилів написав Василь Залозецький і  зазначав, що кам’яна плита стоїть досі.[3]
Часто-густо можна натрапити на згадку про проект ратуші Єжи Глоговського 1816
року. При ближчому знайомстві виявилося, що це план будівлі окружного
староства.

Цілком ймовірним було б пов’язати його з існуючою нині спорудою по
вулиці Шевченка, 26
(Центральноосьовий окремостоячий палац з господарськими
будівлями площею 717 м. кв. 
Стиль класицизм. Дата побудови 1823 рік. Первісне
використання адміністративна будівля. Одна з найдавніших міських споруд.
На час укладення планів міста Фрідріха фон Міга(1779—1783
рр.) і Д. Хагерштайна(1788 р.) територія стояла пусткою. У 1922 році в
приміщеннях споруди містилися: санітарний і будівельний відділи, слідча
поліція.
Споруда не експлуатується і перебуває у критичному
стані).
 



















 Австрійським урядникам дістався
будинок на ґрунтах римо-католицького пробоща збудований з поганої цегли. Коли
він в 1857 році завалився у місті не знайшлося жодної відповідної будівлі для
розміщення представників влади. Магістрату довелося виділити землю під нове
будівництво. При чому власне приміщення вже мав і магістрат.
Оскільки ратуша наділена певною символічною знаковістю, в
певний час постало питання її відбудови.

Slowo Polske 1906 27 marca № 132;
Gazeta Lwowska 1906 28 marca №71

Конкурс на проект нової ратуші в Стрию. Конкурсна комісія у складі панів: бургомістра Александра Стояловського, заступника Станіслава Матковського, адвоката і посла до сейму Філіпа Фрухтмана, професорів Політехніки: Бізанца, Левинського, Тальовського, разом з інспектором колій Коморою, старшим інженером Зигмунтом Махневичем і міським будівничим Адамом Опольським на пленарному засіданні у середу 21 березня з 31 надісланої роботи визначив 1 нагороду у сумі 1200 корон проекту «Senatu populoque» за найкраще вирішення «rzutow I za fasadu w alternatywi»; 2 нагороду 800 корон проектові під назвою «Lubranka»; 3 нагороду у сумі 500 корон проектові «BBBBBB». Похвальні листи отримали чотири роботи під назвами: «Kwadrat», «Pisanka», «260000 koron», «D.T.K
Після відкриття конвертів нагороджених праць виявилося, що авторами «Senatu populoque» є слухачі Політехніки у Львові Бауер, Гжимальський, і М. Осінський; «Lubranka» Роман Бандурський з Кракова; проекту «BBBBBB» Юзеф Пятковський зі Львова.Виставка всіх надісланих праць буде доступна від 26 березня до 8 квітня з прибутком для місцевої філії Товариства народних шкіл.

З такою ініціативою виступив бургомістр Александр Стояловський. До складу журі увійшли добре відомі постаті. Стрийські будівничі Зигмунд Махневич і Адам Опольський.


Останній народився 1878 року в містечку Журавно Львівської області. Закінчив відділ
архітектури Львівської політехніки 1904 року. Обійняв посаду головного
архітектора міста Стрия. 1908 року став членом Політехнічного товариства у
Львові.[ 26 жовтня 1925 року обраний президентом Кола архітекторів, яке діяло
в рамках товариства, а 26 листопада 1926 року — членом ревізійної комісії
Кола. Тоді ж обраний до Сталої делегації архітекторів польських у Варшаві. Опольський
автор проектів низки промислових, громадських та житлових споруд у стилі модерн
у Львові та Стрию. 1908 року заснував приватне архітектурно-будівельне бюро,
яке діяло у Львові, початково на вулиці Дорошенка, 19, а від 1913 року на
вулиці Франка, 33 на третьому поверсі. Під час Першої світової війни керував
реконструкцією ряду споруд для Управління відбудови краю (пол. Centrala
Odbudowy Kraju). 
Роботи у СтриюДім поліцейського управління. Міський холодильник із фабрикою льоду. Казарми кавалерії. 



Густав Бізанц (30
серпня 1848 Кути — 3 жовтня 1925) — архітектор, педагог, ректор Львівської
політехніки. Народився у сім'ї німецьких колоністів у селі Кавчий Кут (тепер
Кути під Стриєм).























Теодор Мар'ян Тальовський(1857-1910) навчався у Львові і Відні. Викладав у Кракові. Член Львівського Політехнічного товариства. Автор проекту костьолу Св. Єлизавети. 

Перше місце здобув проект виконаний студентами Веславом Ґжимальським(1891-1941), Т. Бауером і Мар'яном Осінським(1883-1974). Згодом його затвердили у міській раді(Держархів Львівської області, ф. 1060, оп.1, спр.184).
Завдяки публікаціям краківського журналу «Architekt» маємо можливість побачити кілька проектів стрийської ратуші Романа Бандурського і Zdzisława Mączeńskiego.




Бандурському належить і проект реконструкції ратуші у Львові
Пройшло сім років і міська газета «Ziema Stryjska» у
№11 від 15 березня 1913 року помістила допис у рамках дискусії. Переказавши
передісторію автор згадав, що через закладення 
водогону і каналізації  будову
ратуші перенесли і от тепер вирішили її звести, але не на Ринку, на  ділянці подарованій місту покійним п. Гошем (перед
тим староство, сьогодні народна школа) на розі вулиць 3 Травня і Собеського.
Порахував вартість землі і отримав 180 тисяч корон витрат без найменшого
доходу. Натомість при будівництві ратуші на старому місці дозволило б помістити
принаймні 10 «склепів» на першому поверсі і отримати 15000 корон прибутку
щороку. До того ж, Ринок у час торгів наскільки брудно та витає жахливий
сморід, що лише ратуша врятує цю ділянку. Свого часу ж чомусь не помістили на
пропонованій ділянці староство, пошту і податковий відділ. Завершуючи, автор
запрошував читачів до дискусії.
5 квітня з’явився ще один допис «Де побудувати нову ратушу?». Тепер
розглянуто міське планування. Аргументуючи тим, що міська влада має перебувати
фактично у центрі, знову обрали Ринок як середину міста. На Ринку ж є ратуші у
Львові, Тарнові, Новому Сончі… Інше можливе місце зближує ратушу з колією і
казармами, які з магістратом не мають нічого спільного. Та все ж головним
чинником залишилося оздоровлення міста. Бруд, болото, сміття і сморід вже
звичні явища. Та й торгівлю можна винести за місто. А дарованій ділянці варто
розмістити готель чи староство.
12 квітня до газети написав стриянин, який мешкав біля тодішнього
магістрату. Допис так і підписали «голос з міста». Йшлося про наболіле. В
магістраті поміщували арештованих здеморалізованих елементів і часом цілі
табори циган. Дати собі з цим раду влада не могла. Крики, свист, лайка
перетворять Корзо і «коліївку» у невідомо що, а там поблизу жіноча школа і
гімназія в кінці
вулиці. З того огляду і теперішнє положення магістрату невідповідне через
сусідство школи і костьолу. Тож єдиним місцем для ратуші є Ринок.


Війна перешкодила будівництву. Секретар міської ради Вільгельм Зомерфельд в своєму відомому
рефераті згадав про задум нової ратуші на 1926 рік, тоді тимчасову управу міста очолював інженер Жданович. 

Майбутній президент міста Болеслав Кайм ввійшов до складу міської ради у 1929 році і теж плекав задум будівництва.

В архіві справді
віднайшовся план будівництва (Держархів Львівської області, ф. 1059, оп.1, спр.
1369) але нічого не змінилося і
урядники залишились у старій будівлі.

Ідея будівництва ратуші в Стрию живе й сьогодні. Та це вже інша історія...

[1] Prochaska A. Historja miasta Stryja. Lwow. 1926. – S.4;
[2] ЦДІАЛ України, ф.159, оп.9, спр.2696, арк.1;
[3] «Магдебургское право требовало во первыхъ: рынка (Ring), сплошного населенія на сравнительно маломъ, обыкновенно квадратномъ пространствѣ, дальше ратуша внутрь съ радною избою и арестомъ, въ округъ ратуша суконницъ, т. е. крамовъ богатыхъ купцевъ и бѣдныхъ ремесленниковъ, a на около рынка съ его домами и прилегающими короткими улицами — городскихъ валовъ и паркана на нахъ (circulus oppidi). Еще въ началѣ нынѣшняго столѣтія стоялъ въ Стрыѣ, среди рынка, деревяный ратушъ, по которомъ еще сегодня осталась каменная плыта.»ВасильЗалозецький Несколько свѣдѣній о гор. Стрыѣ //Червоная Русь, 1890, №41-48;